Літературно-музична композиція «духмяно пахне хліб»
Звучить музика. 1-й читець Ми хліб до рук берем, як диво, В ньому — і сила, і снага. Живеться на землі щасливо, Й на серце смуток не ляга, Коли в господі є хлібина, Коли береш її до рук, Без неї на землі людина І горя зазнає, і мук. 2-й читець Із року в рік, із літа в літо Працюють люди на землі.
Такі вже незначні й малі, Як порівняти з цілим світом, Та в їх серцях могутня сила!
І, як подивишся здаля, Без всіх земних красот земля Була б людиною красива. 3-й читець Яке це славне слово — хлібороб, Що жартома ще звуть і гречкосієм! До слів найкращих я
Який це труд, який солоний піт, Яка жага і втома життєдайна!
4-й читець Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням сіяча, вогнем безсонних діб, Трудом і творчістю, людським гарячим потом, Він пахне солодко, як пахнуть меду соти. З труда важкого виросло зерно, Із дум і помислів — достаток, блага світу, І хліб зійшов, як гімн весні і літу, Запах в печі, як молоде вино. Він пахне степом, сонцем у жнива, Коли, мов князь, сповзає із лопати…
Вже хліб печуть, і дух життя багатий Поволі завойовує права.
5-й читець Ще прілий сніг, настояний полинню, Пахтить вином, корінням
Земля, вишневим трунком оповита, Тремтить єдиним подихом із ним. Його вітає досвіт журавлями, І сонце котиться, як добрий хліб. Орач торкнеться до чепіг руками — І нива дзвонить темним сріблом скиб. 6-й читець У руку взяв зерно важке і повне, І налилася силою рука, І щось живе, зворушне, ледве вловне Заграло в серці дзвоном колоска.
Війнув вітрець легкою пеленою, Туманом раннім вкрилися поля. І зерно впало краплею густою, І в себе прийняла його земля. В нім — степу дзвін на різні голоси І небокрай у веселковім цвіті. Дощі йому накрапали з блакиті Ясної переливної краси. Його кохала, наче немовля, Весною повна, радістю вагітна, Багатоплідна і багатоцвітна, Усеживлюща матінка-земля.
Він пив вітри, солодкі і п’янкі, І сонце в нього щедро улилося… Та чисте, вмите зорями колосся Вбирало силу з людської руки. Звучить музика. 7-й читець Чистим листям катрану Червень обличчя витер.
В щедрих дощах весняних Брало початок літо. Сонце вставало рано, Людям всміхалося часто. Рвійно зеленим ланом Червень пішов у наступ: В трави — духмяним цвітом, В зерно — проміння жаром…
Взяв на підмогу вітер — От і розвіяв хмари. 8-й читець За сади-левади вийшов рано, Перший промінь сонця — на чоло. А у полі — від зорі багряно, Колоситись жито почало. Ланом-долом, лугом-оболонню Вітер хвилі — аж за небокрай.
Похилився колос на долоню, Довгим вусом шепче про врожай. Хліборобу дякує за працю, Літу — за дощі і за тепло. Росами умилось поле вранці, Колоситись жито почало. 9-й читець Джмелі спросоння — буц! — лобами! Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані До проса випливло з води, Де на пташинім щебетанні Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, І ось за те, аби він знав, Важкий ячмінь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. 10-й читець Буяє в полі хліб, як молоді літа. У повнім колосі простори обважніли, Як наші юні дні, що у труді змужніли, Леліє далина безмежна, золота. І щедра віддає земля зернинам сік, Хай будуть колоски, як діти повнолиці, А з неба на жита, на буйнії пшениці Цілющого проміння падає потік. І розливаються гречок ясні заливи…
11-й читець Земле наша ненаглядна, Земле неозора, Ми господарі всевладні На твоїх просторах. Станеш ти, як чарівниця З золотим відливом, — Виколисуйся, пшенице! Колосися, ниво!
12-й читець Праці не принижуйте людської, Не кажіть, Що пахне потом хліб. І живіть такою висотою, Звідки все видніше на землі. На ланах співають ще не часто. І сьогодні в полі день важкий. Тільки не про труднощі — Про щастя Шепчуться дозрілі колоски. Звучить музика.
13-й читець Пахли далі чебрецем манливим, Трави піднімалися в росі, І таким принадним та щасливим Нам життя з’являлося в красі. І чуття майбутнього тривожне В блискавицях і в грозі жило, Кожне почуття, бажання кожне Било, як гаряче джерело. Ой ті обрії, якими марив, Ой ті далі, до яких летів! Я вернувся. Трохи вже постарів, Але, степе, ти помолодів.
14-й читець Чому з роками тягне до землі? Так хочеться най патика встромити І щоб листочки, як веселі діти, Залопотіли на своїм крилі. Чому з роками тягне у село, Хоч я родилась й виросла у місті? Все сняться трави в росах, як в намисті, І вмите грозами п’янке зело.
Чому з роками тягне у ліси, У це казково-таємниче мрево, І, як людей, обожнюєш дерева І плачеш під пташині голоси? Чому з роками тягне до людей, Де мудра сивина веде розмову, Де наче плід, виважується слово, А думка нитку вічності пряде? .. 15-й читець Вічна опоро у небі, на морі і суші — Хліб — єдиний Для всіх поколінь і світів, День мій грядущий, День проминущий і сущий Благослови. І освяти. І освіти. Колосе-повеню! Знаком пшеничної віри В небо зійди і прости заблукалих нетям, Що й дотепера ще золото мають за віру, Так, ніби золотом вимірять можна життя.
Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним, Та довелось мені бачить в чаду і в золі, Як за одну зачерствілу на камінь хлібину Згодні віддати все золото на землі. Нам при тобі не страшні вороги і хвороби, Слався ж вовіки на селах і в городах Бронзовим сяйвом у древнім гербі хліборобів — Найіменитіших аристократів труда. Чи на весіллі, чи в дні поминальні скорботи Ти споконвіку на покуті, хлібе, у нас. Міра єдина роботи й солоного поту, В формі хлібини зуп инений радості час.
Ночі недоспані, недоціловані губи, Досвітки сизі, спека полуденних небес — Все у тобі. Тож на святі вселюдської дружби Ми тебе ділимо — наче б даруєм себе. Образу хліба вклонімося.
Сиріч — людині, Високочолому сіятелеві землі. Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так… коли маємо хліб на столі. Звучить музика. До композиції ввійшли такі твори: «Думка про плугатаря» М. Стельмаха, «Зерно» В. Бичка, «Червень» Є. Будницької, «Колоситись жито почало» П. Дорошка, «Достигає хліб» А. Тур-чинської, «Краса земна» Л. Талалая, «Степові» С. Крижанівсько-го, «Уклін селу» В. Малишко, «Хлібові» Б. Олійника, «Скарб землі» С. Гордєєва, «Літній ранок» М. Вінграновського, «Краса землі» Є. Летюка, «Спасибі» М. Рильського, «Насущний наш» В. Лагоди, «Як пахне хліб» Л. Забашти.
Музичні твори вчитель добирає за своїм уподобанням, але з умовою, що вони не порушать цілісності композиції.
Літературно-музична композиція «духмяно пахне хліб»