Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка «Украла»
Б. ГрінченкО Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині.
Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства.
Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п’яти збірок віршів, оповідань, повістей, п’єс, етнографічного збірника в трьох томах, «Словаря української мови». Мені
Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали «на гарячому».
Але я не можу назвати її «злодійкою» і вимагати, як «…один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий»: «Бач, що вигадала, — красти! її треба прогнати з школи!» Переживання маленької героїні, яка «часто сидить на сухому хлібові», дуже
Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!
Я ладна виправдати Олександру і не називати її вчинок крадіжкою, але вона сама мені підказує, що я помиляюсь. «Вона мовчала і сиділа непорушно як кам яна», «…голосне гірке ридання розітнулось’ у школі», «…вона нічого не хотіла їсти і все плакала», — так передає Б. Грінченко стан душі «крадійки». Значить, вона розуміє, що скоїла гріх? Слідом за нею я погоджуюсь: крадіжка є крадіжкою, справжнім злочином, одним з найтяжчих біблійних гріхів.
Узяти без дозволу, потайки чуже — це значить украсти.
Грінченко закінчує своє оповідання реченням: «Цього року вона… вийде з школи чесною людиною». 1 постає питання: «Чи може бути злодій чесним?». Ні, я не виправдовую ганебного вчинку Олександри, — яка мені дуже сподобалася, але розумію: це — Ті важка біда. І підштовхнули дівчинку до цієї біди нелюдські умови життя і дитяче без силля перед ними.
Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка «Украла»