Ода Горация «До Мельпомене» у перекладах російських поетів
Слово вчителя. Напевно, кожний поет один раз замислюється про місце своєї поезії в житті суспільства, про долю своїх добутків. І, подумки перебираючи своє життя — своя творчість, — виділяє в ньому головне, думає про заслуги перед нащадками. Поети дуже часто наділяють свої міркування в поетичну форму.
У російській літературі традиція написання подібних віршів почалася з перекладу оди Горация М. Ломоносовим Що ми знаємо про Горации? До оди Горация зверталися багато поетів і ХVIII, і ХIХ, і ХХ століть.
Що залучало їх у цьому добутку? Навіщо
1) А зараз я прошу вас згадати особливості жанру оди. 2) Читання вірша в перекладі М. Ломоносова 3) Які слова, вираження були незрозумілими при читанні? Знайдемо їх у довіднику куроку. Авфид — ріка в південній Італії, на батьківщині Горация. Аквілон — назва північного вітру в древніх римлян.
Олександрійський стовп — одне із семи чудес світу, маяк на острові Фарос. Він був неправдоподібно високим для того часу — 120 метрів. І з величезної висоти допомагав людям орієнтуватися в тьмі
Гораций увів алкееву строфу в римське віршування Давнус — Дафнис, легендарний цар Апулії, батьківщини Горация. Мельпомена — муза трагедії в греч. міф. Вірші еольски. еолийские вірші вважалися зразком давньогрецької лірики; розроблені в латинській поезії переважно Горацием.
Дельфийским лавром. У Дельфах перебував головний храм Аполлона, священним деревом якого вважався лавр 4) Тепер, коли з незнайомими словами й вираженнями ми розібралися, вірш читати легше? Що утрудняє читання?
Навіщо авторові необхідні слова «високі», старослов’янізми? А тепер, для кращого розуміння тексту, пропоную звернутися до композиції вірша. Вступ — «Я знак безсмертя собі воздвигнул…» ? Як автор підкреслює міцність свого «знака безсмертя»? Вище пірамід і міцніше міді, Що бурхливий аквілон сотреть не може, Ні безліч століть, ні їдка стародавність? Чому поет звертається до образа пірамід?
Розвиток теми — говорить про час і простір, де буде безсмертна поезія: Не зовсім я вмру, але смерть залишить Велику частина мою, як життя скончаю. Я буду зростати всюди славою, Поки великий Рим володіє світлом Де швидкими шумить струменями Авфид, Де Давнус царював у простому народі… ? Є чи границі в просторі для слави його творчості? Я буду зростати всюди славою, Поки великий Рим володіє світлом Де швидкими шумить струменями Авфид, Де Давнус царював у простому народі… Безсмертя поета пов’язане з вічною славою держави? Чим пишається поет?
Про які заслуги розповідає нам у вірші? Батьківщина моє мовчати не буде, Що мені беззнатної рід препятством не був, Щоб внесть в Італію вірші еольски И перьвому дзенькати Алцейской лірою.. Взгордися праведною заслугою, муза, И увінчай главу Дельфийским лавром.. Гораций пишався тим, що вніс «в Італію вірші еольски» : першим переклав грецькі оди на латинську мову, увів у римське віршування чотиристопну строфу грецького поета Алкея.
Гораций був незнатного роду. Незнатний рід не перешкодив йому стати першим поетом: «мені беззнатної рід препятством не був». Висновок — звертання Кмузе. Взгордися праведною заслугою, муза, И увінчай главу Дельфийским лавром Звертання до музи в останніх рядках — не тільки думка про заслужене визнання, але й важлива думка про безсмертя поетичного дарунка.
Лавр — символ безсмертя? Визначите віршований розмір, яким написана ода. Двоскладовий розмір — ямб.
Рядка нерифмованни. Це надає віршу чіткість, карбованість? Як жанр вірша — ода — допомагає розкриттю думки вірша? Ода — вірш, що виражає захоплені почуття, які збуджує в поеті якась велика людина або подія. Тут говориться про роль поезії в житті людей.
Про те, що створене поетом робить його безсмертним. Високий зміст передається «високою» лексикою. Переклад Ломоносова відповідає классицистическим одам. Для цього напрямку важлива цивільна позиція особистості. Поет зв’язує поетичне безсмертя зі славою держави, затверджуючи гражданственность поезії. Він зберігає й трехчастное будову: теза — міркування — висновок Чому Ломоносов звертається до цієї оди?
Чим вона близька йому? Ломоносов, як і Гораций, був незнатного роду. Але це не перешкодило стати відомою людиною, а головне — служити Батьківщині, приносячись користь. Ломиносів також вніс неоціненний вклад у розвиток вітчизняної поезії.
Але тут мовлення не тільки про себе. Автор міркує про призначення поезії III.1) Читання оди в перекладі Державіна 2)Спостереження за композицією Вступ — «Я пам’ятник собі спорудив чудесний, вічний…» У Ломоносова — «знак безсмертя», у Державіна — «пам’ятник». Які епітети ха рактеризують «пам’ятник»? ? Які докази міцності пам’ятника ми зустрічаємо в Державіна? Металів твердіше він і вище пірамід; Ні вихор його, ні грім не зломить швидкоплинний, И часу поле його не розтрощить? Гляньте на цю частину вірша Ломоносова.
Які думки виникають при порівнянні уривків? . Додамо, що Державін заміняє античні образи росіянами, у нього більше епітетів; тому й звучання вірша більше емоційне. «Грім…швидкоплинний», «часу поле» підкреслюють скороминущість усього земного й вічність «пам’ятника». У вірші є рима: перехресна? Про які заслуги говорить Державін у своєму вірші?
Що перший я дерзнув у забавному російському складі Про чесноти Фелици виголосити, У серцевій простоті розмовляти про бога И істину царям з посмішкою говорити Державін цінував «забавний склад», створений їм, перетвореннях у жанрі оди. Розвиток теми — безсмертя в часі й просторі: Так! — весь я не вмру, але частина мене більша, Від тліну втікши, по смерті стане жити, И слава зросте моя, не в’янучи, Доки славянов рід вселенна буде шанувати Слух пройде про мене від Бєлих вод до Черних, Де Волга, Дон, Нева, з Рифея ллє Урал; Всяк буде пам’ятати те в народах неисчетних, Як з безвісності я тим відомий став… ? Який простір охоплює слава поета? Доки буде вона існувати? Повернемося до перекладу Ломоносова.
У чому бачите різницю? На відміну від Горация й Ломоносова, що зв’язували своє безсмертя з існуванням держави, Державін говорить про повагу до справ своїх співвітчизників. У Горация говориться про цінність його добутків для римлян, у Державіна для росіян.
Висновок — звертання Кмузе. Про муза! загордися заслугою справедливої, И, знехтує хто тебе, сама тих нехтуй; Непринужденною рукою неквапливої, Чоло твоє зарозвівайся безсмертя вінчай Державін уважав, що поет повинен пишатися справедливою славою. Але він розумів, що одностайного схвалення його новаторства сучасниками не буде. Тому з’являється рядок: «И, знехтує хто тебе, сама тих нехтуй…». 3) Вірш Ломоносова — близький до тексту Горация переклад.
Державін на основі тексту Горация створив свій добуток: Зберіг основні думки оригіналу, але, застосовуючи їх до себе, вносить виправлення: «слава зросте… доки славянов рід вселенна буде шанувати»; Гораций причину слави пояснює коротко, Державін докладніше; і говорить не тільки про чисто поетичні заслуги ; римський поет просить музу увінчати його лавровим вінком, Державін же додає від себе важливу думку: «И знехтує хто тебе, сама тих нехтуй». IV.1) Читання вірша «Пам’ятник» А. С. Пушкіна 2)Композиція вірша Вступ — «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…» ? Чому поет підбирає епітет нерукотворний? ? Які докази безсмертя такого пам’ятника наведені в тексті? Чому поет відмовляється від перерахувань сил природи, які можуть знищити пам’ятник? Чому рядка «Ні вихор його, ні грім не зломить швидкоплинний, /И часу поле його не розтрощить» у Державіна, «бурхливий аквілон сотреть не може, /Ні безліч століть, ні їдка стародавність» у Ломоносова замінені поетом? . ? Звернемося до довідника до уроку.
Що ми довідаємося про вираження Олександрійський стовп? Що ми знаємо про долю цього маяка? Чому Пушкін заміняє піраміди іншим образом? Розвиток теми — безсмертя в часі й просторі: Ні, весь я не вмру — душу в заповітній лірі Мій порох переживе й тленья втече — И славний буду я, доки в підмісячному світі Живий буде хоч один пиит.
Слух про мене пройде по всій Русі великої, И назве мене всяк сущий у ній мова, И гордий онук Слов’ян, і Фін, і нині дикої Тунгус, і друг степів Калмик? Як довго протриває слава його поезії? . Не доти, поки існує держава або рід слов’янський, а поки існує людство. «Підмісячний мир» — це вся земля, простір не обмежений географічними рамками? Які заслуги роблять безсмертної поезію?
Що почуття добрі я лірою будив, Що в моє жорстоке століття восславил я волю И милість до занепалого призивався Безсмертної поезію робить її гуманізм. Слова «почуття добрі я лірою буд
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Ода Горация «До Мельпомене» у перекладах російських поетів