Олійник Борис Ілліч

Дата народження — 22 жовтня — 1935 Дата смерті — Народився Олійник Борис Ілліч 22 жовтня 1935р. у с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стібку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р. , після закінчення шкільного навчання, вступивши на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г.

Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботові в редакції газети «Молодь України».

Співає

й журналіст, часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» . Пережиті в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б’ють у крицю ковалі» . Друга збірка — «Двадцятий вал» , відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М.

Островського. Б. Олійник пише своєрідні віршовані «портрети» — монологи про сільських трудівників, як-від хворого хлібороба, інваліда з фронту, «співрозмову»

зі скромною вчителькою В.

І. Левкович, присвячений М. Рильському вірш «Пісня», автобіографічні нотатки «Про собі».

Виходять збірки «Вибір» , «Коло» , «Відлуння» , «Рух» . Вражає різноманітність поетичної творчості Олійника: задушевно-ліричне слово про матір ; філософський роздум про непорушність зв’язку людини йз землею ; сокровенне, інтимне ; лірика, сповнена драматизму та конфліктності: «Балада про вогонь і принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога», ряд віршів з циклу «Коло» та ін.; публіцистичність в «Триптиху пильності» та в такому ж чілійському триптиху «На тривожній струні». Ліризму сповнені циклі «Сковорода й світ», «Досвід», «На лінії тиші», «При гончарному крузі.

Олесеві Гончарові», «Сиве сонце моє. Пам’яті матері». Навпаки, драматичні, гострі поезії — «У рамі прицілу», «Прометей приручень», «Про черги», «Погоня… І постріл…

«. Співає застосовує також умовність, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символічну образність у таких творах, як «Принцип», «Про середину», «Притча про ноги», «Притча про славу», «У поета гроші завелися» та ін. У збірці «Заклинання вогню» співає вмістив цикл віршів «Від Білої хати до Білого будинку…» Найбільш відомими та значними поемами Б.

Олійника є: — поема «Сиве сонце моє», укладена йз дев’яти віршів, написаних різними розмірами; — «Дорога»; — «Рух»; — «Частка»; — «Урок»; — поема-цикл «У дзеркалі слова»; — поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва. Співає є лауреатом Державної премії СРСР і Державної премії УРСР ім.

Т. Г. Шевченка. Свою творчу роботові він завжди поєднував з активною громадською діяльністю.

В 1971 — 1973pp. та з 1976-го долі він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Заради УРСР 10-го й 11-го скликань.

Ліцензія на небезпечні відходи




Олійник Борис Ілліч