Поема «По праву пам’яті» Твардовский А. Т
Поема «По праву пам’яті» Стуляючи віку уроки.
Сама собою приходить думка —
До усім, з ким було по дорозі
Живим і полеглої віднести.
А. Твардовский
Великі події, що відбулися в нашій країні, відбилися у творчості Олександра Трифоновича Твардовского й у формі прямого їхнього зображення, і у формі пов’язаних з ним окремих переживань-міркувань. У цьому змісті його творчість найвищою мірою злободенно.
Найбільшим післявоєнним добутком Твардовского з’явилася поема «За далечінню — далечінь». У жанрово-тематичному
Поема «По праву пам’яті» мислилася спочатку автором як одна з «додаткових»
Перед особою, що пішли билей
Не вправі ти кривити душею, —
Адже ці були оплатили
Ми платою самою великий…
Поема композиційно розпадається на три частини. У першій частині поет з теплим почуттям, небагато іронічно згадує свої юнацькі мрії й плани
І де, кому з нас прийде,
У якому році, у якому краї
За півнячої тої хрипотцей
Розчути молодість свою
Мрії ц чисті й високі: жити й трудитися на благо Батьківщини. А якщо знадобиться, то й життя свою віддати за неї. Гарні юнацькі мрії. Поет з легкою гіркотою згадує той наївний час і молодиків, які й помислить не могли, скільки тяжких і суворих випробувань готовить їм доля:
Готові були ми до походу
Що простіше може бути:
Любити рідну землю-мати,
Щоб за неї у вогонь і вводу.
А якщо —
Те й життя віддати…
Лише від себе тепер додамося
Що простіше — так.
Але що сложней?
Другий розділ «Син за батька не відповідає» сама трагичная й у поемі, та й у всій творчості. Незаконно розкуркулена сім’я Твардовских була заслана в Сибір. У Росії залишився тільки Олександр Трифонович через те, що жив окремо від сім’ї в Смоленську.
Полегшити доля засланих він не міг. Фактично він відмовився від сім’ї. Це мучало поета все життя.
Ця незагойна рана Твардовского вилилася в поему «По праву пам’яті».
Кінець твоїм лихим негодам,
Тримайся бодрей, не ховай обличчя.
Дякуй батькові народів.
Що він простив тобі батька
Лихоліття, у якому не можуть розібратися філософи от уже п’ятдесят років через. А що ж говорити про юнака, що свято вірить в офіційну пропаганду й ідеологію. Подвійність ситуації знайшла своє відбиття й впоеме.
Так, він умів без застережень,
Раптово — як уже припече —
Кожної своїх прорахунків купа
Перенести на чийсь рахунок:
На чиєсь враже искаженье
Того, що возвещал завіт.
На чиєсь головокруженье
Від їм передвіщених перемог
Поет прагне осмислити хід історії. Зрозуміти, у чому була провина репресованих народів. Хто допустив таке положення речей, коли один вирішував долі народів. І всі були винні перед ним уже в тім, що були живі
У третьому розділі поеми Твардовский затверджує право людини на пам’ять. Ми не вправі забувати нічого. Поки ми пам’ятаємо, «живі» наші предки, їхні справи й подвиги.
Пам’ять — це привілей людини, і він не може добровільно відмовитися від Божого дарунка на догоду кому б те не було. Поет затверджує:
Хто ховає минуле ревниво,
Той навряд чи з майбутнім у ладі…
Ця поема — своєрідне покаяння Твардовского за свої юнацькі вчинки, помилки. Всі ми робимо помилки в молодості, часом фатальні, а от поем це в нас не народжує. У великого поета навіть горі й сльози виливаються в геніальні вірші
А ви, що нині норовите
Повернути колишню благодать,
Так ви вуж Сталіна кличте —
Він Богом був —
Він може встати.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Поема «По праву пам’яті» Твардовский А. Т