Сюжет, герої, проблематика Повістей белкина А. С. Пушкіна
Твір по літературі: Сюжет, герої, проблематика Повістей белкина А. С. Пушкіна
У розвитку російської художньої прози основне значення Олександра Сергійовича Пушкіна, мабуть, особливо велико. Тут у нього майже не було попередників. На набагато більше низькому рівні в порівнянні з віршами перебувала й прозаїчна літературна мова. Тому перед Пушкіним вставало особливо важлива й дуже нелегке завдання обробки самого матеріалу даної області словесного мистецтва
Цикл «Повістей Белкина» з’явився першим завершеним прозаїчним утвором
Вигляд лагідного й смиренного И. П. Белкина, що виникає з передмови видавця й з автобіографічної передмови нібито самого Белкина до «Історії села Горюхина», накиданий Пушкіним у добродушно-жартівливих тонах. «Бенкету воображенья», як характеризував творчий процес поет-романтик в «Розмові книгопродавца з поетом»,
У повістях Пушкін істотно розширює, демократизує коло явищ дійсності, що входять у сферу його творчої уваги. Поряд з картинами помісного життя перед нами розгортається побут армійського офіцерства, міських ремісників, дрібного чиновництва і, нарешті, життя кріпосного селянства.
Якщо в «Арапі Петра Великого» Пушкін зняв з ходулею великого історичного діяча, то в «Станційному доглядачі» він підняв свого маленького, приниженого героя, виявивши в цій повісті, як і взагалі в «Повістях Белкина», воістину «натуральну» дійсність, життя, що «живе», як захоплено повторював вустами одного зі своїх героїв Достоєвський. Цим пояснюється величезне значення, що мав «Станційний доглядач» надалі розвитку літератури. Образ доглядача був прямим попередником Черевички-На з «Шинелі» Гоголя й всіх тих «бідних людей», які незабаром починають заповнювати сторінки повістей і романів письменників «натуральної школи» — колиски російського реалізму другої половини XIX століття
Як і «Маленькі трагедії», «Повести Белкина» відрізняються граничної економив^’ художніх засобів. З перших же рядків Пушкін знайомить читача зі своїми героями, уводить його в коло подій. Так само скупа й не менш виразне окреслення характерів персонажів.
Автор майже не дає зовнішнього портрета героїв, майже не зупиняється й на їхніх щиросердечних переживаннях. У той же час вигляд кожного з персонажів проступає із чудовою рельєфністю й виразністю з його вчинків і мовлень. «Письменникові треба не перестаючи вивчати цей скарб», — радив Лев Толстої про «Повісті Белкина» знайомому літераторові
До циклу «Повістей» безпосередньо примикає незавершена й самим Пушкіним не публікувалася «Історія села Горюхина». Тягар кріпосної неволі й своє співчутливе відношення до прикростей і лих закріпаченого селянства Пушкін підкреслив уже назвою села: Торюхино» .
Варто тільки згадати запис поміщицького календаря, що приводиться Пушкіним: «4 травня. Сніг. Тришка за брутальність біт. 6 травня — корова бура впала. Сенька за пияцтво біт.
8 травня — погода ясна. 9 травня — дощ і сніг. Тришка-Біт по погоді». Подібні цитати надають нарочито наївної, нехитрої й разом з тим виконаної сарказму «Історії» характер явної політичної сатири.
Недарма манеру «смиренного» го-рюхинского літописця підхопив і блискуче розвив у своєї «Історії одного міста» найбільш сильний російський політичний сатирик Салтиков-Щедрін. У творчості самого Пушкіна «Історія села Горюхина» є початком того шляху, що привів його до створення «Дубровского», а потім і «Капітанської дочки».
Сюжет, герої, проблематика Повістей белкина А. С. Пушкіна