Уривок із роману У. Самчука «Марія»
Згадала Марія, що має десь хресних батьків, але вони так мало в житті піклувалися своєю хрещеницею, що Марія майже не знала їх. Але все-таки пішла просити їх на весілля, і хресний батько став за посадженого. Треба на шлюб благословити. Спекли коровай.
Дівчата обсіли роєм стола, виспівують та вбирають різку. Приїхала з міста Мартинова дочка і причепурила молоду по-панськи.
Білий вельон довгий, аж по землі волочиться. Марія трохи соромилась, але відчувала приємність і знала, що їй будуть заздрити товаришки. З цілого кутка зігнали найкращі
Як заграли, всі під жилки задрижали. Раненько приїхав своїми кіньми Гнат. Так під’їхав на подвір’я, що віз мало не перекинувся, аж тахлі у вікнах забряжчали.
Дружки та світилки співами заливаються, музики марпіа тнуть. Піднявся на ціле село гармидер. А Марія сховалася у сусідській коморі, сидить, як велить звичай, на скрині і заливається справжніми щирими сльозами.
Молодий з боярами знаходить її, виводить заплакану і провадить до хати розплітати косу. «Розплітальничка плаче, розплітатися не хоче»,- співають дружки.
Боярин та сват садовлять молоду на подушку.
Розплітайте її, одягайте її. Благословіте, тату, благословіте, мамо!
Раз, другий і третій! — Хай вас, дітоньки, Бог благословить раз, другий і третій! Благословляли на шлюб непаристими образами. Не було часу поїхати та купити паристі. Один образ — Мати Божа Молошна, другий — Ісус Христос, менший розміром, а це недобрий знак. Сусіди потиху шепотіли.
Ні, ні, сусідко, як не кажіть, а це не є добре.
Посідали на підводи, а дружки заспівали: Відчинилися ворота, їде до шлюбу сирота… Марія в ще більші сльози… Гнатові тремтять уста, але стримується. Не личить йому ревіти, і несила втриматися.
Пісня ніби про нього навмисно зложена.
І матінка не бачить, і батенько не чує… На шлюб виряджають чужі людоньки, а коники шиї гнуть, і дружечки співають…
Уривок із роману У. Самчука «Марія»