Вишня Остап
Дата рождения — 13 ноября — 1889 Дата смерти — 28 сентября — 1956 Справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко. Інший псевдонім: Павло Грунський. Остап Вишня народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с.
Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній селянській родині. Навчався в початковій школі, у 1903р. закінчив Зіньківську двокласну школу, отримав свідоцтво поштово-телеграфного чиновника. У 1907 р.
Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше — в хірургічному відділі лікарні
П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Кам’янця-Подільського, де написав перший твір — фейлетон «Демократичні реформи Денікіна «, який за підписом «П. Грунський» був надрукований у кам’янець-подільській газеті «Народна воля».
У 1920 р. він повернувся до Києва. Восени був заарештований органами
У квітні цього року П. Губенко став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК» , а кількома місяцями пізніше — відповідальним секретарем «Селянської правди» , на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше з’явився підпис Остап Вишня. Слово гумориста користувалося дедалі більшою популярністю.
Виходили одна за одною збірки усмішок: «Діли небесні» , «Кому веселе, а кому й сумне» , «Реп’яшки», «Вишневі усмішки » , «Вишневі усмішки кримські» , «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» , «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» , «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» ; двома виданнями побачило світ зібрання «Усмішок» у чотирьох томах тощо. Протягом тривалого часу Остап Вишня офіційно не був членом письменницьких організацій. Лише наприкінці 20-х pp., після ліквідації ВАПЛІТЕ, він став одним із організаторів Проліт — фронту. Приятелював із М. Хвильовим і М.
Кулішем. У 1930-1931 pp.
Письменник створив повноцінний драматургічний твір комедію «Вячеслав», де порушив проблеми виховання. Твір був опублікований лише після смерті письменника в 1957р. у книзі «Привіт! Привіт!».
26 грудня 1933р. Остап Вишня був заарештований і абсолютно безпідставно звинувачений у спробі вбивства секретаря ЦК КПУ Постишева, зазнає численних тортур і допитів, і зізнався в усьому, чого домагалися від нього слідчі. 23 лютого 1934 р. — судова «трійка» визначила міру покарання — розстріл, а з березня рішенням колегії ОДПУ його замінили десятирічним ув’язненням. Письменник відбував ці строки в Ухті, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта.
Виконував різні роботи, працював фельдшером, плановиком у таборі, у редакції багатотиражки Ухтпечтабору «Северный горняк», де написав 22 нариси про трударів, які мріють завоювати суворий північний край. У 1943 р. Остап Вишня вийшов на волю, наступного року повернувся до літературної діяльності, надрукувавши 26 лютого в газеті «Радянська Україна» усмішку «Зенітка», що обійшла усі фронти, часто звучала по радіо. Через кілька років виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка» , збірки гумору «Зенітка» , «Весна-красна» , «Мудрість колгоспна» , «А народ воювати не хоче» , «Великі ростіть!» , «Нещасне кохання» та ін.
Він працював над перекладами творів російських та світових класиків — М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухо-во-Кобиліна, Марка Твена, ОТенрі, Я — Гашека, Я — Неруди. Проводив велику громадську роботу. У 1955р. Остап Вишня був реабілітований судовими органами, а 28 вересня 1956р. письменник помер. Остап Вишня — письменник, який у 20-х pp. заохотив мільйонні маси до читання української літератури.
Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавалися. У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози, але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача.
Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою. Лаконізм, влучність, дотепність, іронічність, обов’язкова присутність автора створюють загальну викривальну тональність такого твору. В Остапа Вишні є цілі тематичні цикли усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо. Найперше привертає увагу художній типаж в усмішках — багатий, своєрідний і різноманітний, як різноманітні й уособлені ним вади, недоліки.
Можна сказати, і персонажі, зображені в творах, і проблеми, осмислені автором,- це сама дійсність, це саме життя села в неповторній вишнівській художньо-гумористичній інтерпретації. В усмішках і фейлетонах «Село — книга», «Як гусениця у дядька Кіндрата штани з’їла… «, «Газета — дуже велике діло»,. «Сільська юстиція», «Гіпно-баба» персонажі розкриваються в несподіваних життєвих ситуаціях. Тут проявляється неповторне обдаровання митця влучно підмітити негативне, своєрідно «вжитися» в створюваний образ героя чи антигероя, знання оригінальних людських типів, численних життєвих бувальщин, зрештою всіх тих реалій, що природно ввійш-ли в його гумористику. Остап Вишня бачив порочне й потворне в житті, але ототожнював його з «хворобами» зростання, які, вірилося, можна з часом перебороти.
Втім, це була одна з численних ілюзій, що їх у 20-ті роки сповідувало чимало сумлінних, чесних митців. Гуморист зі щирою вірою в успіх справи створює цикл українознавчих усмішок «Українізуємось» , у яких провідним був мотив відродження національної гідності народу. В усмішках ставляться проблеми розвитку національної мови, культури, вільного й повного впровадження мови в державне користування.
Не випадково майже п’ять десятиліть для цих творів було визначено «надійне» місце зберігання — спецфонд: закладені в них ідеї були не сумісні з ідеологічними догмами щодо загального інтернаціоналізму, «зближення» й «злиття» націй. З добрим усміхом, не уникаючи й іронічних клинів над недоліками Остап Вишня відтво
Вишня Остап