Історія всесвітньої літератури. 19 век. перша половина. Андрєєв Л. Г. Бельгійська література [першої половини XIX в.]
Історія всесвітньої літератури. 19 век. перша половина Андрєєв Л. Г. Бельгійська література [першої половини XIX в.] «Історія Бельгії», романи «Морські гези», «Лісові гези» і інші добутки на історичні теми Завоювання незалежності негайно відбилося на літературі Бельгії. Складається суспільно-літературний рух з певним і ясним завданням — створення національної бельгійської літератури.
В 1834 р. утвориться «Національне об’єднання», починають виходити журнали з підкреслено патріотичною орієнтацією. У цих умовах ще більший
Він народився в Голландії, починав писати по-голландски, але потім перейшов на французьку мову й називав себе письменником бельгійським. Збірник віршів Ван Хассельта «Примули» створений у руслі романтичної, трохи умовної й книжкової поезії. Абстрактно зрозумілої «сучасності» поет протиставляє досить абстрактні заколотні пориви.
Національна
Бельгія для поета — уособлення волі, житло «відважних і прекрасних», ідеалізованих героїв. Підсумок багаторічної поетичної праці Ван Хассельта — поема «Чотири втілення Христа», в основу якої поет поклав біблійні міфи, праці істориків, свої власні утопічні прогнози. Похмурої дійсності, гуди_ романтично, Ван Хассельт протиставив символ добра, істини й терпіння, тобто Христа, і хід народу до труни Господню зобразив як уособлення пориву народів до істини, волі.
У фіналі поеми звучить слава майбутньому людства, коли запанує розум і справедливість, восторжествує добрий, природний початок вчеловеке. Гуманізм Ван Хассельта стримувався й обмежувався його консервативно-романтичними утопіями. Однак ці утопії були вільні від найбільшого пороку, що відзначив бельгійську літературу з моменту її інтенсивного розвитку, — від націоналізму, від захвату тим суспільним укладом, що зложився в Бельгії після 1830 р., «раєм», але «раєм землевласників, капіталістів і попів» (Маркс К.
, енгельс Ф. Соч.
2-е изд. Т. 16. С. 365). Невільний від цього був інший видний бельгійський поет, натхненник «Національного об’єднання» Теодор Вестенрад. Учасник революції, політичний поет, що відбив епоху найбільших змін у житті Європи, Вестенрад оспівував промислову перебудову Бельгії У бельгійській літературі, що сприйняла пафос революції 1830 р.
, переважала історична проблематика. Відроджувалися, зрозуміло, найбільш славні сторінки минулого, яких було чимало в історії Бельгії, неї народу Найбільш великий романіст, що розробляв історичну тему, письменник не франкомовний, а фламандскоязичний — Хендрик Консьянс. Його роман «Лев Фландрії» починає історію фламандського роману взагалі. Ця книга послужила стимулом так званого «фламандського відродження», тобто руху за відродження фламандської культури, за права фламандської мови в рамках бельгійської держави, де домінувала французька культура й французька мова, незважаючи на складний етнічний склад населення країни.
Двотомний роман Консьянса малює боротьбу фламандців проти французів наприкінці XIII — початку XIV в. Герої роману — вожді визвольного руху: граф, що одержав прізвисько «Лев Фландрії» за свої ратні подвиги, і старійшина корпорації ткачів. Консьянс не жалує яскравих фарб і захоплених визначень, розповідаючи про героїзм патріотів Сміливий, волелюбний народ — от що таке Фландрія в минулому, по поданню Консьянса.
Переконання письменника в тім, що «Бельгія — батьківщина волі», відбивало пафос післяреволюційної епохи й вело до ідеалізації бельгійської дійсності. Подібна ідеалізація очевидна в добутках Консьянса, особливо ідеалізація Фландрії. Перша половина XIX в.
— «інкубаційний період» історії бельгійської літератури, час пошуків і спроб. Сильно позначалася невизначена звичка оглядатися на французьку літературу.
Виникла навіть дохідна галузь видавничої справи: негайний передрук і продаж за дешевою ціною всіх скільки-небудь помітних добутків французької літератури. Бельгійському письменникові було нелегко звільнитися від гніта консервативних традицій. Демократичний напрямок із працею пробивало собі шлях, переборюючи тиск консервативної ідеології правлячих класів, що використовувала гасла патріотизму й революції 1830 р., у якій ці класи відігравали важливу роль. Традиції середньовічного корпоративізму чіпко трималися в країні, що прийнято було видавати за єдиний організм, за дружну сім’ю на чолі з монархом.
З’єднання волі з «порядком», патріотизму з верноподданничеством стало загальним місцем офіційної ідеології, що йменувала себе ліберальної. Правлячі класи піклувалися про те, щоб національна література розвивалася в руслі офіційного націоналізму, під заступництвом держави й прихильного до муз монарха Загострення соціально-політичних протиріч, посилення демократичного руху було умовою просування бельгійської літератури вперед, до її справжніх досягнень. Таке нелегке, неспішне просування стало фактом лише після революції 1848 р.
Історія всесвітньої літератури. 19 век. перша половина. Андрєєв Л. Г. Бельгійська література [першої половини XIX в.]