Особливості жанру поеми у творчості М. Ю. Лермонтова Мцири Лермонтов М. Ю
Особливості жанру поеми у творчості М. Ю. Лермонтова…Боротьба є умову життя… В. Бєлінський
Поема — один із самих цікавих і важких жанрів літератури. Уже саме положення поеми в системі пологів літератури вказує на своєрідність цього жанру. З одного боку, поема може належати до епосу — такі «Полтава» А. С. Пушкіна, «Добре!» В. В. Маяковського, з іншого боку — до лірики, куди можна віднести «Руслана й Людмилу» і «Циган» А. С. Пушкіна, «Орину, мати солдатську» Н. А. Некрасова, «Солов’їний сад» А. А. Блоку. «Ганна
Є ще одна цікава подробиця, помічена при знайомстві із творчістю багатьох російських поетів: починаючи, як правило, з ліричної поеми, багато авторів потім переходять до епічним або лисичанським. Саме таким шляхом ішли А. С. Пушкін, Н. А. Некрасов, А. А. Блок, С. А. Єсенін, В. В. Маяковський і багато інші
Жанр поеми — один з любимейших у творчості
Мені здається, що Лермонтову вдалося створити добутку, що стали класикою жанру романтичної поеми: «Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова», «Мцири», «Демон».
Для романтичної поеми характерні такі риси, як гострі конфлікти, що лежать в основі сюжетів, що веде положення героя, особистості виняткової, на голову вище навколишніх його людей, що перебуває в повній гармонії з миром природи
Зразком, своєрідною навчальною допомогою з російського романтизму зовсім справедливо вважається поема М. Ю. Лермонтова «Мцири». Її проблематика пов’язана із центральними мотивами творчості великого поета: мотивами волі й волі, самітності й вигнання, злиття героя з миром, тема Землі й Неба
В основі сюжету «Мцири» лежить традиційна романтична ситуація — втеча з неволі. Ця тема пронизує всю творчість поета: і ліричний герой більшості його віршів, і герої багатьох драматичних добутків несуть на собі печатка втікача. Такі образи випадного ченця, бранця монастирської в’язниці.
Монастир як в’язниця завжди залучав думку й почуття поета, причому Лермонтов не ставив знак рівності між монастирем і вірою. Втеча Мцири із чернечої келії не означає безвір’я: це лютий протест героя проти оковів, накладених на нього.
Ні Бога поза вільним вибором особистості, не може бути святим шлях, ступити на який людини змусили — таке етичне переконання автора, вистраждане не без внутрішньої боротьби з безбожництвом, юнацьким запереченням загальновизнаного
«Мцири» — апофеоз лермонтовского романтизму. Герой поеми — могутня особистість, що протистоїть навколишньому світу
Дія розвертається на Кавказі, серед вільної й шаленої природи, родинній душі героя. Мцири вище всього цінує волю, не приймає того способу життя, що цілком задовольняє ченців монастиря:
Таких два життя за одну,
Але тільки повну тривог,
Я проміняв би, якщо б міг
Романтичний мотив єднання людини із природою в поемі посилений цілком усвідомлено: душу Мцири прагне до злиття з тим середовищем, у якій він був породжений і вже неясну пам’ять про яку він дбайливо зберігав у своєму серці, що рветься до рідних могил, до «крутих і темних скель», до родючих долин. Цей духовний зв’язок з батьківщиною — головна риса, що визначає характер героя. Він зберігає вітчизну в душі, він готується до зустрічі з нею, тому що на чужині життя для нього не має змісту. Заради миттєвого злиття з батьківщиною Мцири готовий на найбільшу жертву — втрату безсмертя душі:
На жаль! — за кілька мінут
Між крутих і темних скель,
Де я в хлоп’яцтві грав,
Я б рай і вічність проміняв…
Воля для Мцири — вище благо, головна цінність життя, її зміст. Час, проведений у монастирі, він уважає лише подобою буття, долею нетворчих, нудних людей. Три дні волі стали щирої, єдино можливої для волелюбної, вольової особистості життям:
Ти хочеш знати, що робив я
На волі?
Жив — і життя моя
Без цих трьох блаженних днів
Була б печальней і хмурній
Неспроможної старості твоєї
Ці три дні повної, абсолютної волі дозволили героєві довідатися себе. Він згадав дитинство: раптово відкрилися йому картини дитинства, проведені в батьківському будинку:
І згадав я батьківський будинок,
Ущелина наше й навкруги
У тіні розсипаний аул
Мцири за три дні прожив целую життя: був дитиною в рідному домі, воїном і мисливцем, що випробував себе у двобої з барсом, боязким закоханим, що із захватом дивився на «діву гір». Він був у всім сином своєї землі й свого народу:
…так, рука долі
Мене вела іншим шляхом…
Але нині я впевнений у тім,
Що бути б міг у краї батьків
Не з останніх молодців
Дивні перетворення відбуваються з людиною, що вкусили волі. У монастирі Мцири й не підозрював про власну відвагу й витривалість, та й де б він міг ці якості виявити? За законами романтизму, герой проявляє свою «одну, але полум’яну пристрасть» у виняткових обставинах, якими стали для Мцири й втеча з монастиря під час грози «у годину нічна, жахлива година», що так налякав ченців, що вони «ниц лежали на землі», і зустріч Із барсом.
Він усе переборов, усе випробував і, крім іншого, уже тоді вирішив умерти, якщо доля поверне його вмонастирь.
Передчуття невдачі втечі автор підкреслив за допомогою пейзажу. У своєму прагненні до батьківщини, до дорогого для нього миру природи Мцири зіштовхується із суворою реальністю. Природа непомітно міняє свій вигляд, перетворюючись із друга у ворога:
Усе ліс був, вічний ліс навкруги,
Страшней і густіше щогодини;
І мільйоном чорних очей
Дивилася ночі темрява
Крізь галузі кожного куща…
Передчуття збувається: шлях Мцири на батьківщину виявляється рухом по колу, що цілком уписується в романтичний канон: життя героя визначається долею, долею, фатумом. На роді було написано, щоб Мцири вернувся в монастир. Турботами ченця він видужує, що ставить його перед вибором: або упокоритися, або вмерти.
Смерть Мцири Лермонтов показує як акт його вільної волі. Це не змушений, а добровільний відхід з миру «келій задушливих і молитов» у мир чистої природи:
Ти перенесть мене вели
У наш сад, у те місце, де цвілі
Акацій білих два кущі…
Трава меж ними так густа,
І свіже повітря так запашне…
В образі Мцири поет використовував всі засоби романтизму як художнього методу, щоб довести до вищого розжарення трагедію життя, що не відбулося героя
Мцири розуміє джерела цієї трагедії, порівнюючи себе з «квіткою темничним», що пізнала згубну «насолоду буття», але не отказались від цієї проби:
…Ледь зійшла зоря,
Палючий промінь її обпалив
У в’язниці вихована квітка
У цих словах — трагічна історія життя й несправдженої мрії романтичного героя, що прийняв неминучість своєї поразки, але отвергшего компроміс
Тому основна ідея поеми полягає в прославлянні волі, мужності, вічного прагнення до волі й боротьби, до яких би трагічних результатів вони не приводили людину
Я думаю, що, створюючи свою поему, Лермонтов прагнув протиставити Мцири » ганебно-байдужому» поколінню «смиренних рабів». Поезія М. Ю. Лермонтова дивно співзвучна нашому часу: вона заколотна й неспокійна, а тому завжди буде хвилювати серця людей.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Особливості жанру поеми у творчості М. Ю. Лермонтова Мцири Лермонтов М. Ю