Рецензія на нарис И. С. Тургенєва «Відлюдько»
Твір по літературі: Рецензія на нарис И. С. Тургенєва «Відлюдько»
План
I. Опис збірника «Записки мисливця».
II. Рецензія на нарис И. С. Тургенєва «Відлюдько».
1. «Відлюдько» — нарис зі збірника «Записки мисливця».
2. Короткий зміст нарису
3. Відлюдько — трагічна особистість:
А) життєві принципи Відлюдька;
Б) важка частка Фоми Кузьмича
III. Внесок Івана Сергійовича Тургенєва у вітчизняну літературу
В 40-е — 50-е року XIX століття И. С. Тургенєв створило кілька добутків, об’єднаних в один
Дуже любить полювання, через що багато подорожує. Розповідає про випадки, що відбулися з ним. Причому Тургенєв наділив його уважністю,
«Відлюдько» — оповідання з «Записок мисливця». Був написаний в 1848 році. По своїй композиції не відрізняється від інших добутків збірника: з Петром Петровичем у черговий раз відбувається цікава історія, що він розповідає у формі монологу
Один раз увечері, вертаючись додому з полювання, оповідач потрапив під дощ. Їхати далі стало неможливо, і Петро Петрович серйозно задумався, де б йому перечекати непогоду. На його щастя, на шляху йому попався лісник, що запропонував піти до себе в хату, поки дощ не скінчиться. У хаті Відлюдька оповідач довідався багато чого про його життя. Коли дощ пройшов, гостинний хазяїн почув звук сокири й вирішив піймати порушника.
Тоді Петро Петрович запропонував піти вдвох. Так вони й зробили. Злодієм виявився «мужик, мокрий весь у лахміттях з розпатланою бородою», що, очевидно, не від гарного життя пішов на злодійство.
Петро Петрович пошкодував його й попросив Відлюдька відпустити селянина, але той не погодився й повів мужика до себе в хату. Однак після довгих прохань про пощаду й клопотання з боку Петра Петровича, лісник зглянувся й відпустив його.
Відлюдько — особистість цільна, але трагичная. Його трагедія полягає в тім, що в нього є власні погляди на життя, але іноді йому доводиться ними поступатися. У добутку показано, що більшість селян середини XIХ століття ставилися до злодійства, як до чого повсякденному: «В’язки хмизу не дасть із лісу потягти», — говорив мужик, начебто в нього було повне право красти з лісу хмиз. Звичайно, головну роль у становленні такого світогляду зіграли деякі соціальні проблеми: незабезпеченість селян, неосвіченість і аморальність.
Відлюдько не схожий на них. Він сам живе в глибокій бідності: «хата Відлюдька складалася з однієї кімнати, закоптілої, низкою й порожній, без полатей і перегородок»,- але не краде і намагається відучити від цього інших: «а ти однаково красти не ходи». Він чітко усвідомлює, що, якщо кожний буде красти, стане тільки гірше. Упевнений у своїй правоті, він твердо крокує до власної мети
Однак його впевненість іноді підривається. Наприклад, у випадку, описаному в нарисі, коли людські почуття жалості й жалі состязаются в ньому з життєвими принципами. Адже якщо людина дійсно бідує й у нього немає іншого шляху, він часто йде на злодійство від безнадійності. Фомі Кузьмичу випала найтяжка частка все життя коливатися між почуттями й принципами
Нарис «Відлюдько» має багато художніх вартостей. Це й мальовничі картини природи, і винятковий стиль оповідання, і своєрідність героїв і багато чого, багато чого іншого. Внесок Івана Сергійовича у вітчизняну літературу безцінний.
Його збірник «Записки мисливця» коштує в ряді шедеврів російської словесності. А проблеми, підняті в добутку, актуальні й по цей день
Рецензія на нарис И. С. Тургенєва «Відлюдько»