Суть читання та його психофізні механізми
Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування є важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації, яким учні середньої школи мають оволодіти згідно з вимогами чинної програми з іноземних мов.
Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація, на відміну від аудіювання, поступає до читця через зоровий канал, тому вирішальну роль виконують зорові відчуття, які спричиняють дію внутрішнього моторного/мовленнєворухового
Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім проговорюванням, яке стає повним, розгорнутим мовленням при читанні вголос. Людина, яка читає мовчки, про себе, неодмінно чує те, що вона читає, тому слухові відчуття також є обов;язковим елементом читання. Ці відчуття дають можливість контролювати правильність власного читання, проте вони не відіграють домінуючої ролі, а підпорядковуються названим вище відчуттям.
З психологічної точки зору процес сприймання та розуміння тексту безпосередньо пов;язаний з мисленням та пам;яттю.
Діалогічне мовлення — це процес мовленнєвої
Діалогічне мовлення виконує такі Комунікативні Функції:
1) запиту інформації — повідомлення інформації,
2) пропозиції — прийняття/ неприйнят
Тя запропонованого,
3) обміну судженнями / думками / враженнями,
4) взаємопереконання / обгрунтування своєї точки зору.
Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби і є домінантною у відповідному типі діалогу. ДМ завжди Вмотивоване. Дм характеризується Зверненістю.
Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його Ситуативність.
Характерною Особливістю діалогічного мовлення Є його емоційна забарвленість. Іншою визначальною рисою діалогічного мовлення є його Спонтанність.
Діалогічне мовлення має Двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера.
Будь-який діалог складається з окремих взаємопов;язаних висловлювань. Такі висловлювання, називають реплікою. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають Діалогічною єдністю.
Учні мають навчитися:
1) починати розмову, використовуючи ініціативну репліку;
2) правильно і швидко Реагувати На ініціативну репліку співрозмовника реактивною реплікою;
3) Підтримувати Бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.
Базовий рівень володіння іноземною мовою передбачає Опанування Учнями такими Типами діалогу:
1) діалог етикетного характеру
2) діалог-розпитування
3) діалог-домовленість
4) діалог-обмін думками, повідомленнями.
Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.
Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психолог і мовними особливостями, які вчитель має враховуватиму процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:
1) інформативну — повідомлення інформації про предмети чи події;
2) впливову — спонукання до дії чи попередження небажаної дії,
Переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших
Поглядів, думок;
3) експресивну — використання мовл спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить для зняття емоційної напруженості;
4) розважальну — виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;
5) ритуально-культову — висловлювання під час будь-якого ритуального обряду.
З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:
1. Однонаправленість.
2. Зв;язність.
3. Тематичність
4. Контекстуальність.
5. Відносно безперервний спосіб мовлення
6. Послідовність і логічність.
Типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум. В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Базовий рівень навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями такими типами монологу:
1) коротке повідомлення,
2) розповідь,
3) опис,
4) розмірковування/переконання
Суть читання та його психофізні механізми